На відновлення

ЧАС У НАШІЙ РЕАЛЬНОСТІ — ЦЕ ЖИТТЯ «ДО» І «ПІСЛЯ»… Одна хвилина… 60 секунд… І життя родини назавжди розділилося на «до» та «після»… — Мамо, пішли погуляємо… — Ходімо, Ромчику… Очі маленького Ромчика засяяли від щастя. Вони з мамою йдуть гуляти. Звичайна дитяча радість. Звичайний день. Звичайне бажання провести час разом… Вдягнулися. Спустилися з восьмого поверху. Вийшли на вулицю… Тривога. Жовтий рівень небезпеки. Жодного звуку. Жодного гулу. Лише дивний шелест десь угорі, у повітрі… Вони вже за рогом будинку. ВИБУХ… Каміння летить у спину, якою мама встигла закрити свого синочка. В одну мить усе, що було звичним і рідним, перетворюється на жах, біль і страх… А далі — дитячі запитання, від яких розривається серце… — Мамо, наша машинка горить… Вона вже догорає… — Так, синку… Наша Мишка догорає… Саме так вони називали свою автівку… — Мамо, а бабуся? А Бублик? А Пузя? А квартира? — Бабуся і Бублик у безпеці, синочку. Пузя десь сховався, ми його знайдемо. Квартиру відновимо… Це родина нашого загиблого побратима, нашого Друга ТУРА (КАПЛІНА ВІТАЛІЯ). Наша Іра та її маленький Роман. Іра з 2018 року допомагала нам. Вона була поруч, коли допомога була потрібна іншим. Віддавала свій час, сили, частинку душі, підтримувала наших захисників… І знаєте, мабуть, саме це болить найбільше: людина, яка роками простягала руку допомоги іншим, тепер сама змушена переживати страшні наслідки війни й потребує нашої підтримки. https://send.monobank.ua/jar/8szLKEhDUb